Отець Іоан Саука: «Бог на боці стражденних»

Це короткий огляд щодо виконаної роботи за період з лютого по квітень:

«ВРЦ закликає Президента Путіна зупинити війну та відновити мир в Україні», — заявив Саука 25 лютого. Всесвітня Рада Церков підтримала звернення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України (Московського Патріархату) Онуфрія, опубліковане 24 лютого 2022 року. Цей заклик має бути почутим, сказав Саука. «ВРЦ звертається до президента Путіна з тим же закликом: зупинити цю братовбивчу війну та відновити мир для народу України».

У березні спільна делегація ВРЦ та ACT Alliance відвідала Угорщину, Україну та Румунію, висловивши солідарність з церквами, які продовжують надавати допомогу у зв'язку з цією гострою кризою.

Виконуючий обов'язки генерального секретаря ВРЦ, преподобний професор д-р Іоан Саука, направив відкритого листа Патріарху Кирилу, в якому закликав його виступити у якості посередника для припинення війни між Росією і Україною. Саука також надіслав листи Президенту Російської Федерації Володимиру Володимировичу Путіну та Президенту України Володимиру Олександровичу Зеленському, із закликом: «Мирне рішення лише у ваших руках».

Саука надіслав ще одного відкритого листа першій леді України Олені Зеленській, в якому поділився своїми молитвами за те, щоб запанував мир і припинилася війна, а він зміг відсвяткувати Воскресіння Христове у Києві.

Саука також скликав екуменічний круглий стіл для консультацій щодо ситуації в Україні, який відбувся 30 березня в Екуменічному інституті Боссі.

Серед присутніх були високопоставлені представники церков-членів ВРЦ із кількох сусідніх європейських країн, які постраждали через нинішній конфлікт. Мета цієї зустрічі полягала у проведенні консультації, обміні поглядами щодо конфлікту та його причин, а також визначенні можливих майбутніх кроків просування вперед.

1. Багато хто звертається до ВРЦ із проханням «вигнати» Московський патріархат зі складу ВРЦ за його нещодавно висловлену позицію щодо війни в Україні. Чи можливе таке рішення з боку ВРЦ? Якщо ні, то з яких причин? З іншого боку, які причини могли б призвести до можливого виходу Москви з ВРЦ?

Отець Іоан Саука: Рішення про виключення церкви-члена із співдружності ВРЦ не входить до компетенції Генерального секретаря. Таке рішення ухвалює центральний комітет — наш керівний орган. Правило I,6 Конституції ВРЦ чітко визначає умови виключення: «Центральний комітет може призупинити членство церкви: (i) на запит церкви; (ii) у випадку, якщо церква не дотримується головних постулатів або богословських критеріїв членства; (iii) у випадку, якщо церква постійно нехтує своїми обов'язками як члена».

Крім того, таке рішення центральний комітет ВРЦ приймає виключно після серйозного розгляду, слухань, відвідання та діалогу із зацікавленими церквами, а також церковних дебатів.

2. Чи могли б Ви навести приклади такого призупинення/виключення з ВРЦ?

Отець Іоан Саука: ВРЦ стикалася з подібними випадками у минулому. Найвідоміший випадок трапився із Голландською реформатською церквою Південної Африки, яка підтримувала апартеїд та виправдовувала його з богословської точки зору. Це викликало гострі дебати й засудження з боку інших церков-членів ВРЦ. Зрештою, ця церква сама «виключила» себе із ВРЦ, адже відчула, що більше не належить до її кола. ВРЦ не усувала і не виключала цю церкву. Проте згодом її членство було відновлено.

Траплялися й інші випадки відкритої конфронтації, зокрема, між церквами з радянського блоку та західним світом, що загрожували виключенням або виходом із ВРЦ під час асамблей ради у Найробі 1975 року та у Ванкувері 1983 року.

Найяскравіші приклади недавнього часу відбулися у 1991 році на Асамблеї в Канберрі. Під час цієї асамблеї одним із найбільш спірних питань була війна у Перській затоці. Переважна більшість делегацій одностайно погодилася й однозначно заявила, що війна «не є ні святою, ні справедливою». Однак інші делегації, які представляли здебільшого американські церкви та Церкву Англії, активно виступили проти вимоги щодо негайного і беззастережного припинення вогню: «Ми хочемо почуватися добре чи творити добро?» — запитували члени, які виступали проти припинення вогню. Багато хто попереджав, що конфлікт здатен розпалити християнсько-мусульманську напруженість у різних частинах світу та призвести до відтоку життєво необхідних ресурсів від потреб бідних. Було висунуто богословські питання щодо церков, які захищали війну. Водночас виникло гостре питання «чи можуть церкви, які відкрито захищають війну, бути членами нашої співдружності», у зв’язку з чим і з’явилися прохання виключити такі церкви.

В черговий раз ВРЦ не вдалася до радикальних дій і не ухвалила рішення щодо  виключення. Бажання продовжувати діалог один з одним виявилося сильнішим. З одного боку, пропозиція: «Ми закликаємо [церкви] відмовитися від будь-якого богословського чи морального виправдання використання військової сили, чи то на війні, чи за допомогою інших форм репресивних систем безпеки, і відкрито захищати справедливий мир» була відхилена. З іншого боку, акцент було зроблено не лише на публічну заяву, а й на всенічне чування за мир.

Переважав духовний підхід. У Канберрі найчастіше цитувалась фраза генерального секретаря Близькосхідної ради церков. Коли його запитали, на чиєму боці війни був Бог, він відповів: «Бог на боці стражденних».

Подібні випадки траплялися і з церквами, які були причетними до геноциду в Руанді 1994 року і до Балканської війни того ж періоду.

Зокрема, під час війни у Югославії був серйозний тиск із метою призупинити членство Сербської православної церкви. Спочатку Патріарх Павло підтримував політичних лідерів і більшу частину народу, які вважали війну законним способом захисту своєї національної ідентичності та історичної Батьківщини. Однак, треба віддати йому належне, адже коли він зрозумів помилковість своїх кроків на політичній арені, він вибачився перед громадськістю. Він пішов на ризик участі у масових антиурядових акціях протесту у Белграді. У нього вистачило сміливості публічно заявити, що «якщо Велика Сербія утримуватиметься шляхом скоєння злочину, я ніколи не погоджуся з цим; нехай Великої Сербії більше не буде, але зберігати її шляхом злочину — ні (…) Нехай нас не стане, але ми зникнемо як люди, тому що тоді ми не зникнемо, ми будемо живі в руках живого Господа». Зразковий пастир, свята людина Божа! Дороге та сміливе свідчення цінностей нашої християнської віри у важкій і делікатній ситуації, яке сьогодні може стати орієнтиром і прикладом проникливості

Єдиною церквою, діяльність якої була припинена на багаторічний період, але яку багато разів відвідували і з якою ВРЦ вела діалог, хоч і без задовільного результату, була Церква кімбангвістів. Питання розбіжностей було пов'язане із чіткою богословською позицією, яка вже не відповідала тринітарній основі ВРЦ. Після тривалих дебатів та діалогів із самою церквою та з іншими церквами-членами ВРЦ у регіоні, а також із Всеафриканською конференцією церков, ця церква від недавнього часу припинила своє членство у ВРЦ

3. Отче Іоане, яка ваша особиста думка і яким ви бачите можливий результат на наступному центральному комітеті у червні 2022 року?

Отець Іоан Саука: Я не можу передбачити рішення майбутнього центрального комітету, але гадаю, що це буде одним із найактуальніших питань для розгляду.

Моя особиста думка? У наші дні все дуже складно. Ми є свідками переломного моменту в історії. Як і багато інших, я страждаю, перш за все, як православний священик, оскільки знаю, що і в Росії, і в Україні православні церкви об’єднують велику кількість вірних. А трагічні події, великі страждання, смерть та руйнування глибоко суперечать православному богослов'ю і духовності, зокрема історичному прикладу наших праотців та матерів.

Як ви бачили, я зробив усе можливе, щоб мовити рішучим і пророчим голосом: я засудив агресію Росії проти України. Підтримуючи заяву Митрополита Онуфрія, я назвав це «братовбивчою війною» і висловив стурбованість й переживання щодо жертв, біженців, а також щодо незліченних страждань та руйнувань. Я написав листа Патріарху Кирилу, закликав двох президентів зупинити війну, а делегація ВРЦ побувала на кордоні України з Угорщиною та Румунією, щоб зустрітися з біженцями.

Ми усі відчуваємо безнадійність, злість, розпач, розчарування — з людської точки зору, а також емоційно схильні до миттєвих радикальних рішень.

Проте нам, як послідовникам Христа, довірили служіння примирення, і тема 11-ї Асамблеї ВРЦ нагадує всім нам, що любов Христа спонукає весь світ до примирення та єдності. Я не можу відмовитися від своєї віри і нашого покликання навіть у важкі хвилини. Було б дуже зручно скористатися мовою політиків, однак ми покликані використовувати мову віри, нашої віри. Легко виключити, відлучити, демонізувати, але як ВРЦ ми маємо використовувати вільну та безпечну платформу для зустрічей та діалогу, щоб зустрічатися й слухати один одного, навіть якщо і коли наші погляди відрізняються. Сутність ВРЦ завжди полягала в цьому, і для мене було б нестерпним, якби це покликання було втрачено у мій час, а сама ВРЦ змінилася.

Я вірю в діалог у процесі примирення. Нав'язаний мир — це не мир. Тривалий мир повинен бути справедливим миром. Війна не може бути справедливою або святою: убивство є убивством, і цього слід уникати за допомогою діалогу і переговорів. Щоб досягти такої мети, недостатньо просто зупинити конфлікти. Необхідно спробувати зрозуміти суть і причини, а це можливо лише через діалог, вислухавши спочатку жертву, а потім винуватця. Я, як і раніше, вірю, що навіть злочинця можна змінити, перетворити силою діалогу та дією благодаті Божої, щоб він усвідомив свої помилки та провини, відшкодував збитки та розпочав шлях до справедливого миру. Можливо, коли ми стикаємося з явними ознаками військових злочинів, це звучить нереалістично, однак, у нашому Святому Письмі та у нашій історії багато таких прикладів. Ми повинні продовжувати шлях нашої віри з надією.

Що мене захоплює, то це мудрість наших попередників. Віссер 'т Хофт доклав величезних зусиль, щоб долучити церкви з радянського блоку до ВРЦ, незважаючи на їхню «підтримку» жахливої ​​комуністичної ідеології та тоталітарних режимів. Їх попросили приєднатися до міжнародного співтовариства як церкви. Тож церкви, які жили під цим гнітом, здобули багато всього.

На завершення скажу, що я не перестану виступати проти будь-якої агресії, вторгнення чи війни; я продовжу пророче слово, але зроблю все можливе, щоб зберегти ВСЦ такою, якою вона повинна бути, а також залишу відчиненими двері для ведення діалогу. Оскільки, якщо ми виключатимемо всіх, хто нам не подобається або з ким ми не згодні, з ким тоді нам говорити, як ми зможемо досягти примирення та міцного справедливого миру?

4. Між православними церквами безперервно триває «конфлікт». Що планує зробити ВРЦ для уникнення розриву?

Отець Іоан Саука: Всесвітня рада церков закликає всіх церков-членів вирішувати свої розбіжності через молитву один за одного, богословський діалог і спільну роботу завжди та усюди, де це можливо. Незважаючи на те, що ВРЦ не має юридичних повноважень над церквами-членами, вона створює екуменічні простори, в яких вони можуть визначити причину своїх розбіжностей, якщо бажають цього. Богословський діалог, який допоміг Давньосхідним та Східним православним церквам зблизитися, був ініційований на початку 1960-х років після того, як дві православні сім'ї зустрілися в одному з наданих ВРЦ просторів: Комісії з питань віри та церковного порядку.

Різні екуменічні простори, створені Всесвітньою радою церков, у свій час сприяли налагодженню відносин та зміцненню довіри між православними церквами, які були ізольовані одна від одної у зв’язку з історичними обставинами. Можна відзначити, що десятиліття підготовки та передсоборні конференції в Шамбезі, що передували Святому і Великому Собору Православної церкви 2016 року, співпали з активізацією міжправославних відносин, чому сприяла Всесвітня рада церков.

Майбутня Міжправославна передсоборна консультація, що продовжує започатковану сорок років тому традицію, відбудеться у травні на Кіпрі. На консультації зберуться представники усіх Східних православних та Давньосхідних православних церков, щоб обговорити головну тему та теми дня зібрання. Учасники матимуть можливість поділитися своїми очікуваннями від самої консультації та щодо майбутнього після її проведення, а також вирішити поточні проблеми, завдання та критичні питання, з якими сьогодні стикаються церкви та світ.

Відверто кажучи, якби ВРЦ не скликала цю консультацію, православні церкви не змогли б зібратися всі разом. Це ще один приклад того, яким благословенням є ВРЦ для примирення церков.

5. Багато хто говорить про «смерть екуменізму» через нездатність православних церков розмовляти одна з одною. Наскільки війна впливає на екуменічний діалог церков?

Отець Іоанн Саука: Я не погодився б з тими, хто говорить про «смерть екуменізму» через нездатність деяких православних церков розмовляти одна з одною. Православна сім'я не перша і не єдина сьогодні зіткнулася із внутрішньою напруженістю та розбіжностями. Я б радше підтримав тезу про те, що один із найбільших викликів, що стоять сьогодні перед екуменічним рухом, полягає в тому, щоб знайти рішення щодо напруженості та розділенню «всередині» однієї й тієї самої сім'ї церков, а не «між» сім'ями церков. Існує серйозна, я б сказав, принципова, методологічна різниця між ініціюванням та заохоченням діалогу розділених церковних сімей (що є покликанням екуменічного руху) та церков, що належать до однієї сім'ї (з чим сьогодні стикається екуменічний рух у певних випадках). Дивно, але більшість прохань про посередництво для зцілення та примирення, які сьогодні отримує ВРЦ, надходять від розділених церков, що належать до однієї конфесії.

Розбіжності між двома церквами, якими б серйозними вони були, не занапастять екуменічний рух. Пошуки християнської єдності ґрунтуються на сповіданні того, що Церква Христа є єдиною, незважаючи на наші людські (і часто гріховні) розбіжності. Ми перебуваємо в екуменічному русі не тому, що він є плідним, а насамперед тому, що це першочергове завдання Євангелія Ісуса Христа.

Православні церкви — як Східні, так і Давньосхідні, завжди закликали ВРЦ приділяти більшу увагу пошуку християнської єдності, незважаючи на всі кризи та відсутність інтересу до екуменічної мети, яку висловлюють певні групи. Той факт, що представники цих церков погодилися зібратися разом для проведення консультацій перед 11-ою Асамблеєю ВРЦ свідчить про велику прихильність до цієї справи та про необхідність залишатися разом, радитися та вчитися один в одного. Безумовно, кількість екуменічних викликів зростає. Багато з них виникають через різні підходи до морально-етичних питань.

Тому я не сприймаю цей час як «смерть екуменізму». Навпаки, я впевнений у необхідності та важливості такого органу, як ВРЦ більше, ніж будь-коли. Вона залишається єдиним й унікальним вільним простором, який об'єднує церкви з усього світу для ведення діалогу та спілкування. Якби у наші дні не було ВРЦ, нам довелося б її винайти. Це єдиний шлях до примирення та єдності.

6. Війна наповнює серця ненавистю. Яким чином будувати мир?

Отець Іоан Саука: Дозвольте мені розповісти один конкретний приклад, що трапився на Корейському півострові: Центральний комітет ВРЦ у 2018 році відкрився проповіддю преподобної д-ра Чанг Санг (президентки ВРЦ в Азії), яка розповіла про свою подорож із матір'ю з Північної Кореї під час Корейської війни. Завдяки молитві та чесності з північнокорейськими солдатами вона та її мати не були вбиті. Преподобна Чанг сказала: «Чесніть моєї матері викликала довіру до нас із боку північнокорейських солдатів і відкрила їхні серця. Завдяки цьому досвіду я вважаю, що чесність породжує довіру, а довіра породжує чудеса».

Процес примирення та миротворчості передбачає взаємну довіру, яка може допомогти нам зрозуміти, що миротворчість означає припинення демонізації — ми маємо перестати бути надто скептичними та недовірливими. Війна, безсумнівно, наповнює наші серця ненавистю, однак, наш шлях миротворчості наповнює наші серця любов'ю, адже він ґрунтується на довірі.

Мир визначається не лише угодами. Для миру потрібні великі зусилля та прагнення довіри. Екуменічні дії, спрямовані на досягнення миру та возз'єднання на Корейському півострові — чудовий приклад цього. Коли у 1986 році ВРЦ скликала першу зустріч християн з півночі та півдня в Гліоні, Швейцарія, кожна сторона випробовувала іншу, відкрито висловлюючи недовіру. Насамкінець, саме вчинення Євхаристії – цього могутнього символу єдності та довіри всіх дітей Божих – зруйнувало невидимі стіни розділення. Християни з півночі та півдня розчинились у сльозах й з’єднались в обіймах один з одним. Це стало початком процесу миротворчості, і з того часу ВРЦ є єдиним каналом, який проводить цю щорічну екуменічну зустріч для зміцнення взаємної довіри на Корейському півострові.

У 2020 році, на ознаменування 70-річчя початку Корейської війни, як екуменічний вираз скорботи і надії, ВРЦ провела у Кореї Глобальну молитовну кампанію: «Ми молимося за мир зараз і за закінчення війни». Під час цієї кампанії ВРЦ розповіла історії про розлучені сім’ї та жертви Корейської війни, про вибачення солдатів, про екуменічні дії церков в ім'я миру та возз'єднання на Корейському півострові, а також поділилася молитвами з усього світу. Ми ініціювали цю кампанію, оскільки віримо, що молитва може допомогти нам відвернути наші серця від ненависті до любові, від страху до довіри та від відчаю до надії.

Частина інтерв'ю, опублікованого італійським інформаційним агентством SIR

ВРЦ висловлює обурення щодо повідомлень про звірства в Україні (4 квітня 2022 року)

ВРЦ скликає круглий стіл щодо питання України, закликаючи до дипломатії замість погроз та до діалогу замість конфронтації (пресреліз ВРЦ від 30 березня 2022 року)

Відповідь церкви на біженців: «У Вас ми бачимо образ Божий» (пресреліз ВРЦ від 24 березня 2022 року)

Делегація ACT Alliance та ВРЦ відвідала Угорщину, Україну та Румунію, приділивши особливу увагу гуманітарним потребам та допомозі церкви (пресреліз ВРЦ від 18 березня 2022 року)

Церкви відгукуються на зростаючі гуманітарні потреби в Україні та прикордонних країнах (пресреліз ВРЦ від 11 березня 2022 року)

ВРЦ приголомшена посиленням впливу конфлікту на мирне населення в Україні (пресреліз ВРЦ від 11 березня 2022 року)

Патріарх Кирило відповів на лист виконуючого обов'язки генерального секретаря ВРЦ закликом до миру (пресреліз ВРЦ від 10 березня 2022 року)

Звернення виконуючого обов'язки генерального секретаря ВРЦ до Патріарха Московського Кирила: «виступіть за припинення війни» (пресреліз ВРЦ від 2 березня 2022 року)

ВРЦ закликає президента Путіна зупинити війну та відновити мир в Україні (пресреліз ВРЦ від 25 лютого 2022 року)